10 серпня, 2010 “Інший погляд”
Програма зосереджена на новому російському кіно, яке існує поза межами офіційного пропагандистського кінематографа. Три фільми молодих режисерів показують таку Росію, якою вона є. Але стрічки не є етнографічними замальовками чи “чорнухою”, у якій їх звинувачує офіційна російська влада. Їх знято на найвищому мистецькому рівні, і вони зачіпають універсальні світоглядні питання.
“Вовчик”, реж. Васілій Сігарєв
Напередодні виходу картини в прокат, багато експертів і критиків вибухнули рецензіями, які попереджають непідготовленого глядача про важке видовище. Мовляв, жорстокішої та страшнішої картини ви не бачили й довго ще не побачите. Неправда. Жодної чорнухи, жодної ознаки “клініки”. “Вовчок”, на відміну від соціальних чорнух з підтекстом “середовище заїло”, піднімається на такий рівень узагальнення, що робить картину мистецтвом. Мамаша – молода, енергійна дівка – з ненавистю дивиться на малолітню доньку, яка їй заважає “жити”: пити, гуляти й по-садистські знущатися над близькими.
Драматургічний розвиток виходить наприкінці на єдино правильний хід: фільм закінчується блискуче, що ріднить “Вовчика” із шедеврами світового кіно. Браво.
(Д. Тасбулатова)
Бернарденгартен (вул. Валова, 18а), 22 серпня, 19.15
“Росія 88″, реж. Павєл Бардін
“Росія 88″ розповідає про “подвиги” скінхедів, які лише протягом місяця зарізали й забили до смерті на вулицях Москви десятки інородців.
Павло Бардін, син відомого мультиплікатора Гаррі Бардіна, дебютував яскраво й неоднозначно, зняв жорстоку, повну насильства й нестерпних сцен драму людського божевілля.
Картина цікава й за формою: головний герой, скінхед Сашко, що начитався “Майн кампф”, іноді звертається прямо в камеру, дивлячись глядачеві в очі. Тому що за сюжетом його приятель знімає кіно, супроводжуючи всюди “ідеального фашиста”. (Д. Тасбулатова)
Бернарденгартен (вул. Валова, 18а), 23 серпня, 18.00
“Юр’єв день”, реж. Кірілл Сєрєбрєнніков
Її звати Любов. У неї є чимало: талант, багатство, світова слава. Ще в неї є син, і є мала батьківщина – забуте Богом місце, з яким вона приїжджає попрощатися, перш ніж залишити країну. За кілька днів вона втратить сина, ім’я й усе, що становило зміст її життя…
Кірілл Сєрєбрєнніков зіграв непростий сценарій Юрія Арабова струнко, як органну музику. Він не вдається до смакування деталей бідного побуту. Провінція у фільмі – місце, де зупиняється час. Режисер вирулює на територію делікатної релігійної притчі про зубожіння душі.
Росія відбивається в заплаканих очах божественної краси акторки Ксенії Раппопорт. Саме вона й зіграла країну, що втрачає дітей – одного за іншим, власний голос і душу… (А. Ющенко)
Бернарденгартен (вул. Валова, 18а), 24 серпня, 15.45
