19 лютого, 2010 Полювання на ведмедів

Ювілейний 60–й берлінський кінофестиваль досягнув свого екватору. Цього року його відрізняє неймовірний і за якістю, і за кількістю, і за географічної розкиданістю по всьому місту кількість подій, а також незвично сильний та рівний конкурс. Розповісти про те, чим вразив, потішив та розчарував цьогорічний фестиваль практично неможливо. Тож, поставивши себе у жорсткі рамки, спробуємо визначити десять найкращих фільмів першої половини 60–го Берлінале, які буде дуже шкода пропустити згодом, коли вони із червоної фестивальної доріжки опиняться у кінотеатрах та на полицях крамниць.

«Глухота», конкурс короткометражного кіно, режисер — Мирослав Слабошпицький, Україна

Про що? Фільм із серії «Мудаки. Арабески» в реальному часі показує десять хвилин із життя вихованців інтернату для глухонімих.

Чому варто дивитися? Без слів, без видимих емоцій, дивлячись практично збоку, режисер показує нам шматок життя. Такого, про яке треба знати, але від якого хочеться відвести очі. Не вийде, бо картина справила найсильніше враження із усієї конкурсної програми короткого метру.

«Метрополіс», програма «Спеціальні події», режисер — Фріц Ланг, Німеччина

Про що? Фантастичний фільм про торжество справедливості, неминучість повстання пригноблених, знятий у 1927–му донедавна вважався частково втраченим. Утім його фрагменти знайшли в музеї Буенос–Айреса. Тепер її представлено у повній 147–хвилинній версії. Основна презентація картини відбулася у Фрідріхштадт палас у супроводі симфонічного оркестру Берліна, а також на Бранденбурзьких воротах встановили величезний екран, де картину показували просто неба.

Чому варто дивитися? Фільм за правом ввжається легендою німецького, зрештою і світового кіно. Картина 1927–го року вражає масштабними зйомками, свіжістю кіномови та нейморвіним вмінням працювати зі світотінями.

«Революція», програма «Спеціальні події», режисери — Маріана Ченілло, Фернандо Ембке, Амат Ескаланте, Гаель Гарсія Берналь, Родріго Гарсія, Дієго Луна, Герардо Нараньйо, Родріго Пла, Карлос Рейгадос, Патрішія Рігген, Мексика

Про що? До століття мексиканської революції десять режисерів, що знімають зовсім різне кіно, зняли десять короткометражних фільмів. Усі новели стосуються не самої революції як такої, вони про те, чим живе Мексика через сто років після революції. Вона бореться за виживання, вірить, кохає, святкує, свариться.

Чому варто дивитися? Кожна короткометражка має свій яскравий почерк, свою самодостатню історію. А разом вони створюють не просто добре кіно, а й строкату картину молодого покоління мексиканської режисури, що все впевненіше завойовує позиції у світі і має свій неповторний почерк.

«Ілюзіоніст», програма «Спеціальні події», режисер — Сільвен Шоме, Франція

Про що? Анімаційна картина молодого, проте вже відомого режисера Шоме розповідає про поневіряння літнього ілюзіоніста. Стрічка базується на сценарії Жака Таті і у її героях можна пізнати героїв його фільмів.

Чому варто дивитися? Друга після оскароносного «Тріо з Бельвіля» робота режисера знята у тому ж рукотворному стилі, проте більш інтимна, менш іронічна, натомість значно сумніша.

«Вихід через сувенірну крамницю», поза конкурсом, режисер — Банксі, Великобританія

Про що? Один із найвідоміших представників стріт–арту — британський художник Банксі, справжнього ім»я ніхто не знає, зрештою як і того як він виглядає, виступив як режисер–початківець. У документальній картині, показаній поза конкурсом, Банксі розповідає про власника магазинчику, який вирішив зняти про нього фільм, а у підсумку сам став комерційним художником.

Чому варто дивитися? Крім іронічної та добре зробленої історії про комерціалізацію мистецтва стрічка є також цікавою і тим, що містить не тільки знамениті, але і невідомі граффіті Банксі, а також його інтерв’ю, в якому він не показує свого обличчя та говорить зміненим голосом.

«Жінка, зброя та магазин локшини», конкурс, режисер — Чжан Імоу, Китай

Про що? Римейк картини братів Коенів «Просто кров». Утім події його фільму перенесені в Китай умовно кажучи 18–го століття. Умовно, бо барвиста, як завжди у Імоу картина, вирішена скоріше, як театральна вистава. Її умовність нагадує традиційний китайський театр, а режисер назвав цю смішну і водночас криваву історію «новорічним фільмом».

Чому варто дивитися? Зберігаючи любов до неймовірної краси кожного кадру Імоу цілком відмовився від героїчного пафосу, притаманного його останнім картинам. У цій роботі все просто, весело і трохи карнавально. Чого не скажеш про коенівський оригінал.

«Грінберг», конкурс, режисер — Ноа Баумбач, США.

Про що? Автор оскароносного «Кальмара та кита» режисер та сценарист Ноа Баумбача розповідає історію про депресивного не пристосованого до життя 40–річного чоловіка, який на певний час оселяється в розкішному будинку свого успішного брата в Лос–Анджелесі. Там він зустрічає його помічницю по господарству.

Чому варто дивитися? Для найкраще оплачуваного коміка Голлівуда Бена Стіллера фільм став поверненням в незалежне малобюджетне кіно. Найпривабливіше у стрічці це вміння Баумбача вигадувати дотепні діалоги, прості та людяні історії, а також вміння Стіллера бути переконливим, смішним та зворушливим.

«Частководобра людина», конкурс, режисер — Ганс Петтер Моланд, Норвегія

Про що? Картина Моланда набагато більше схильна до сентиментальності, адже розповідає вона про чоловіка, що, відсидівши дванадцять років у в’язниці за вбивство, виходить на волю і намагається розпочати життя спочатку.

Чому варто дивитися? Банальну та сентиментальну історію Моланд вирішує по своєму: замість сентиментальності — гумор, замість моралізаторства — іронія, а замість банальності  — несподівані сюжетні повороти. А ще до того — бездоганна гра шведа Стелана Скаасгарта.

«Коли я хочу свистіти, я свищу», конкурс, режисер — Флоріан Сорбан, Румунія.

Про що? Юнак має скоро вийти з колонії. Проте він дізнається, що матір хоче забрати його молодшого брата до Італії. Це змушує його вдатися до відчайдушних та доволі безглуздих вчинків.

Чому варто дивитися? Румунське кіно, яке стало фаворитом Канн впевнено завойовує позиції і на інших кінофестивалях. Цій картині притаманні ті риси, які відрізняють сьогодні молоде румунське кіно: мінімум художніх засобів, зовнішня статика і внутрішня напруга, яка, у тім в цій стрічці таки виривається назовні.

«Окремо разом», конкурс, відкриття фестивалю, режисер — Вонг Куан’ан, Китай.

Про що? сумна історія літніх людей, які колись кохали одне одного. Їх розлучила громадянська війна: він опинився у Тайвані, вона залишилася в Шанхаї, народила його сина, вийшла заміж, народила двох доньок. Життя ніби–то налагодилося. Проте одного дня жінка отримує листа: в її коханого в Тайвані померла дружина і він приїздить до Шанхаю по неї. Неспішна розповідь про надії, яким не судилося здійснитися.

Чому варто дивитися? Три роки тому, у 2007–му Куан’ан отримав «Золотого ведмедя» за стрічку «Весілля Туї». Його нова робота підтвердила невипадковість тодішнього успіху.

Автор: Катерина Сліпченко